- Знову мені якусь недолугу свічечку поставили, - бурчав підсвічник. – Тільки вигляд псує. Всі знають який я вишуканий і блискучий, з дорогого металу. Одним словом - красень. Та ще й старовинного поважного роду. А тут на тобі, дали мені в компанію якусь нікчемну свічечку - ні вроди ні породи. Та й куплена, мабуть, за пару копійок. Кому вона така потрібна?
Гірко було слухати ці слова маленькій, тендітній свічечці:
«Невже я така нікому не потрібна? А я ж так усіх люблю, що згоріти за них готова».
Настала ніч. Тихо плакала свічечка. Проте ніхто її не чув, а через темінь і не бачив...
Раптом блимнув слабенький вогник. Тремтяча рука господаря піднесла запалений сірник до свічечки. Та одразу ж спалахнула яскравим полум’ям. Горіла. Згоряла. Топилася на очах. Гарячий віск скапував на підсвічник, чим його ще більше дратував.
- От нечупара! Бруднить мене своїм воском і кіптявою, - обурювався підсвічник. - Вже би швидше згоріла.
Вона й згоріла... Тихо... Тільки застиглі крапельки воску і обгорілий кусочок маленького гнотика нагадував, що тут була свічечка.
- Нарешті то я позбувся її, - буркотів задоволено підсвічник. - Ще б хтось витер ці брудні сліди і ніщо вже не буде псувати мого вигляду.
* * *
- Шкода - згоріла, - промовив старечий голос, витираючи слід від свічечки. – Тепер підсвічник можна заховати. Кому він потрібний без неї?
* * *
Ще коли свічечка горіла, на стіні з’явились три силуети: свічечки, підсвічника та господаря. Вони були темно-сірі. Такими подібними й однотонними їх світло робить.
- Щось мій господар занедужав, - говорив його силует. - З ліжка встати не в змозі. Добре, що ви були під рукою, – обізвався він до двох інших. – Тож він зміг запалити свічечку і знайти ліки в тумбочці. Йому тепер значно краще. Шкода тільки лише, що свічечка догоряє, та життя вона йому врятувала.
Тут свічечка догоріла. Силуети зникли…
Мучинский Николай ,
Тернополь, Украина
Женат. Двое дочерей.Собираю разные удивительные истории-свидетельства, которые случаются с нами в реальной жизни ибо Господь творит чудеса и по сей день. С Божьей помощью пишу по них рассказы, в основном на украинском языке. Есть и небольшая часть рассказов надуманных. Они из личных наблюдений и рассуждений, или сотканы из нескольких историй.
Божих Вам благословений! e-mail автора:ilkivkolja@i.ua
Прочитано 10672 раза. Голосов 3. Средняя оценка: 3,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Крик души : Новый мир, Новое Знание, Новая Религия - Новый Человек - Лялин Андрей Владимирович (LAVScan) Не отвергай того, что не понимаешь, не отталкивай того, что не чувствуешь, но следуй тому во что веришь – лишь Своей Душе и Сердцу, ибо они от Бога, и приведут тебя - к нему…
…шел он дорогой Радости, и была та дорога – Своей…
…но пересекла ее дорога Скорби, и была та дорога – Чужой…
…и свернул он на Чужую дорогу, видя Горящий дом вдоль нее…
…и войдя в дом, - увидел Спящих в нем…
…и стал будить их, дабы Вывести их Оттуда…
…и Ненавидели Спящие его за то, что Не позволял Дремать им…
…ибо во Сне своем, Прельщены были - Великим будущим Чужим…
…а в Делах Своих, были – в Ничтожном настоящем своем…
…и будил он их Истово, дабы они Очнулись ото Сна…
…и вошли в Новое Будущее, Изменив Свое Настоящее…
…а настоящее их было – в Пепле и Золе дома того, на кой снизошли – Сон и Пламя…
…и не было у ТОГО настоящего, - Будущего, в доме Падшем том…
…ибо ВозДАСТся Каждому – по Делам его…
…и лишь только одному – по его Силам…
